Афганістан і до сьогодні болить у наших душах, особливо в душах тих, на чию долю випали запилені дороги далекої гористої країни.
Я добре пам`ятаю той час, коли моїх однокласників та знайомих юнаків забирали до армії, а потім вони потрапляли до Афгану (так ми тоді називали Республіку Афганістан) ... Не всі вони, далекі мої односельчани, повернулися до батьківського дому, а хто й повернувся, то поранений чи контужений. Сплили десятиліття, і по-новому приходить біль від усвідомлення всього того, що трапилося тоді у вісімдесятих ... Тож хочеться, щоб нинішні наші вихованці та й майбутні покоління знали про ті події, знали й цінували життя , у якому людина, її життя були б найвищою цінністю.
Якби не та війна, то Сергій Кузьмін, випускник нашої школи, був би сьогодні серед нас. Згадаймо про нього й пом`янімо...
